Доступна на 15 мовах
English edition Dutch edition German edition Polish edition Italian edition Brazilian edition French edition Serbian edition Swedish edition Indonesian edition Ukrainian edition Spanish edition Albanian edition Hungarian edition Macedonian edition Slovenian edition Chinese edition Russian edition Finnish edition Slovak edition
"Тільки що прочитав цю книгу. Фантастично. Чудова робота. Вітаю!"
Ганс-Герман Гоппе, автор книги "Демократія: Бог, який зазнав поразки"

Міф 3 Більшість завжди права





Давайте уявимо на хвилину, що влада дійсно належить народу і що кожен голос має значення. Чи дійсно такі умови призведуть до правильного результату? В кінці кінців, це те, чому ми надаємо перевагу демократії, чи не так – щоб все було правильно? Але 100% вірогідність того, що демократичний процес безумовно призведе до хороших чи правильних результатів, неможливо довести. Якщо більшість в щось вірить, це ще не означає, що це правильно. Історія знає багато випадків, коли колективний розум помилявся. Наприклад, люди думали, що звірі не відчувають болю, або що земля пласка, або, що король чи імператор є представником Бога на землі.

Ніщо не може бути правильним і справедливим тільки тому, що багато людей є прихильниками цього. Подумайте про всі ті колективні злочини, які були вчинені у минулому. Рабство або переслідування євреїв колись вважались абсолютно прийнятними більшістю людей.

Давайте визнаємо той факт, що люди, як правило, керуються власними інтересами при голосуванні. Вони голосують за партії, від яких вони мають шанс отримати найбільше переваг. Вони знають, що за їх переваги будуть платити всі без виключення. Неприємна правда полягає в тому, що ті, хто надають перевагу демократії, сподіваються, що вони будуть належати до більшості. В такому випадку вони будуть мати змогу насолоджуватись поразкою інших. Вони сподіваються, що їх витрати будуть компенсовані за рахунок інших. Така поведінка є прямо протилежною до моральної.

Можливо, ми перебільшуємо? Якщо ви і ваші друзі обкрадуть когось на вулиці, ви будете покарані. Якщо більшість прийме закон про пограбування меншості (новий закон про податок на цигарки чи алкогольні напої), це демократичне рішення і тому воно легальне. Але як воно відрізняється від вуличного пограбування?

Коли ви замислитесь над цим, ви зрозумієте, що основний механізм демократії – той факт, що більшість править меншістю – фундаментально аморальний. В демократичній системі, моральні принципи поступаються бажанню більшості. Кількість переважає над якістю – кількість людей, які чогось хочуть, має більше значення, ніж мораль і раціональність.

У XIX столітті британський політик і письменник Оберон Герберт сказав наступне про логіку і мораль демократії:

"П'ятеро людей знаходяться в кімнаті. Через те, що три особи поділяють одну думку, а дві інші - протилежну, три особи мають моральне право примушувати інших двох? Таке враження, ніби ці три особи отримують магічну силу тільки тому, що їх більше, ніж двоє. Вони стають володарями тіла і розуму меншості. До тих пір, поки їх було двоє на двоє, кожен лишався б сам собі господар. Але в той момент, коли одна людина долучилась до тієї чи іншої групи з невідомо яких підстав, члени цієї групи стали володарями меншості. Чи ще колись була така примітивна і безапеляційна влада більшості? Чи не є це відлунням володарювання імператорів і священників над тілами і розумом людей?"