Доступна на 15 мовах
English edition Dutch edition German edition Polish edition Italian edition Brazilian edition French edition Serbian edition Swedish edition Indonesian edition Ukrainian edition Spanish edition Albanian edition Hungarian edition Macedonian edition Slovenian edition Chinese edition Russian edition Finnish edition Slovak edition
"Тільки що прочитав цю книгу. Фантастично. Чудова робота. Вітаю!"
Ганс-Герман Гоппе, автор книги "Демократія: Бог, який зазнав поразки"

Міф 1 - Кожен голос має значення





Ми часто чуємо це під час виборів. Твердження, що твій голос дійсно має значення. Насправді – це один голос зі ста мільйонів (якщо ми говоримо про вибори в США). Але, якщо у вас один голос проти 100 мільйонів, або 0,000001% від всіх голосів, це фактично дорівнює нулю. Ймовірність того, що ваш голос дійсно вплине на результат виборів астрономічно маленька.

Насправді, все ще гірше. Ви віддаєте свій голос не за певне рішення чи політику, а за кандидата або політичну партію, яка буде приймати рішення від вашого імені. В той же час ви не маєте можливості вплинути на те, які рішення буде приймати ця особа або партія! Ви не можете їх контролювати. Чотири роки вони будуть вирішувати те, що хочуть вони, і ви тут ніяк не можете зарадити. Ви можете писати їм листи, ставати перед ними на коліна або ж клясти їх – все вирішують вони.

Щороку уряд приймає тисячі рішень. Ваш один голос, який ви віддали комусь, хто тепер може робити що завгодно без попереднього погодження з Вами, не має жодного впливу на ці рішення.
Голосування – це ілюзія впливу в обмін на втрату свободи.
Голос, який ви віддаєте, іноді навіть не є справжнім вибором. Він є ознакою певних уподобань. Дуже рідко можна знайти особу або політичну партію, з якою б ви погодились з усіх аспектів. Наприклад, ви не хочете, щоб гроші з державного бюджету витрачались на гуманітарну допомогу, або на війну в Афганістані. Ви можете проголосувати за партію, яка проти цього. Але можливо, ця партія також планує підняти пенсійний вік, з чим ви не погоджуєтесь.

Навіть більше, після того як партія чи особа, за яку ви проголосували, отримала перемогу на виборах, вона дуже часто порушує передвиборчі обіцянки. Що ви можете зробити в такому випадку? Ви повинні були б мати право подати на них в суд за брехню, але ви не можете. В найкращому випадку ви можете голосувати за іншу партію на наступних виборах. Але результат буде незмінний.

Голосування це ілюзія впливу в обмін на свободу. Коли Том чи Джейн підходять до скриньок з виборчими бюлетенями, вони думають, що впливають на напрямок розвитку їх держави. Це правда, але в дуже маленькому масштабі. В цей самий час 99,9999% приймають рішення протилежне до того, що прийняли Том і Джейн. Таким чином вони не отримують "вплив" на життя інших, а втрачають набагато більший контроль над власним життям. Вони мали б набагато більше впливу, якби вони могли приймати рішення за себе самостійно. Наприклад, якби вони могли вирішити самі за себе, на що вони будуть витрачати власні гроші без необхідності спочатку віддати половину власних прибутків у вигляді численних податків державі.

Ось ще один приклад. В нашій демократичній системі люди майже не мають прямого контролю над системою освіти. Якщо вони хочуть змінити освітню програму і хочуть мати більше впливу, ніж просто через скриньку для голосування, вони повинні заснувати лобістську групу або приєднатись до такої групи, або писати численні звернення до політиків, або організовувати протести перед будівлею уряду. На даний час існують об’єднання батьків, які намагаються змінити освітню політику таким чином. Це забирає багато часу і зусиль, і є майже безрезультатним. Було б набагато простіше, якби держава не втручалась в галузь освіти, а студенти, вчителі і батьки могли самі разом чи самостійно обирати як і чому їм вчитись.

Звичайно, правлячий клас постійно заохочує людей голосувати наголошуючи на тому, що шляхом голосування, люди дійсно можуть вплинути на політику уряду. Насправді, висока явка на виборах дає політикам carte blanche - моральне право керувати людьми.

Деякі громадяни вірять, що участь у виборах є їх моральним обов’язком. Часто кажуть, що, якщо ви не голосуєте, ви не маєте права брати участь у публічних обговореннях влади, а також не можете критикувати політичні рішення. В кінці кінців, якщо ви не голосували, ваша думка більше не має значення. Люди, які це стверджують, мабуть, не можуть уявити собі, що ті, хто відмовляється голосувати, просто не хочуть піддаватись ілюзії впливу. Така поведінка може бути охарактеризована як Стокгольмський синдром. Вони відчувають симпатію до своїх загарбників і не розуміють, що вони розмінюють свою свободу на владу політиків над ними.