Доступна на 15 мовах
English edition Dutch edition German edition Polish edition Italian edition Brazilian edition French edition Serbian edition Swedish edition Indonesian edition Ukrainian edition Spanish edition Albanian edition Hungarian edition Macedonian edition Slovenian edition Chinese edition Russian edition Finnish edition Slovak edition
"Ця книга має масивну вибухову силу. Вона може звільнити ваш розум."
Джефрі Такер, виконавчий редактор Laissez Faire Books

"Поразка демократії" - Вступ - 2



Демократія = колективізм

Це те, що ми хочемо показати в цій книзі – виступити проти божества Демократії, а особливо, національної парламентської демократії. Демократична модель прийняття рішень може стати в нагоді в деяких випадках – в маленьких спільнотах або асоціаціях. Але національна парламентська демократія, яка властива майже всім західним державам, має більше недоліків, ніж переваг. Парламентерська демократія, на нашу думку, призводить до бюрократії, застою, підриває свободу, незалежність і підприємництво, а також спричиняє протистояння в суспільстві, втручання в приватну сферу і надмірні витрати. Це стається не через те, що деякі політики не вміють добре робити свою справу, або тому, що була обрана не та партія. Це стається, бо так працює система.

Характерною ознакою демократії є те, що "люди" приймають рішення щодо організації суспільства. Іншими словами, всі ми "разом" вирішуємо все, що нас хвилює. Якими мають бути податки, скільки необхідно витратити на соціальну допомогу з догляду за дитиною і за літніми людьми, з якого віку можна вживати алкогольні напої, якими повинні бути внески роботодавців у пенсійне страхування робітників, яка інформація повинна бути на етикетці продуктів, що діти повинні вчити в школі, скільки можна витратити на гуманітарну допомогу і на альтернативну енергетику, на спортивне виховання, на оркестри, що повинен робити власник розважального закладу і чи можна там курити, як будувати будинки, яка повинна бути відсоткова ставка, скільки грошей повинні бути в обігу, чи повинні банки бути врятовані від банкрутства ціною грошей платників податків, хто має право називати себе лікарем, хто може відкрити лікарню, чи має право людина померти тоді, коли вона цього хоче, коли і за яких умов вступати у війну? За демократії від "людей" очікуються рішення всіх цих численних запитань.

Таким чином, демократія за визначенням є колективістською системою. Це той самий соціалізм, тільки в профіль. Основна ідея демократії полягає в тому, що правильним і важливим є колективний спосіб вирішення питань фізичної, соціальної і економічної організації суспільства. Рішення приймає народ. Люди надають повноваження своїм представникам в парламенті – іншими словами, Державі – і вона приймає ці рішення за них. Таким чином, у демократичному режимі все суспільство спрямоване на Державу.

Сприйняття демократії як логічне завершення розвитку політичної думки людства є безпідставним. Це лише намагання приховати той факт, що демократія представляє собою певну політичну орієнтацію і на її противагу дійсно можна знайти багато прийнятних альтернатив.
Переконатись в тому, що свобода не дорівнює демократії, не важко. Наприклад, чи ми вирішуємо демократичним шляхом, скільки кожен має витратити на одяг?
Одна з таких альтернатив називається свобода. Або лібералізм у класичному розумінні слова, яке має абсолютно інше значення у порівнянні з тим поняттям лібералізму, що використовується наразі в США. В тому, що свобода не означає теж саме, що і демократія, дуже легко переконатись. Наприклад, чи ми вирішуємо демократичним шляхом, скільки кожен має витрачати на одяг? Або в який супермаркет нам піти? Звичайно, ні. Кожен вирішує сам за себе. І ця свобода вибору функціонує без проблем. Тож чому інші питання, які не менш важливі для нас – робоче місце, медична допомога, пенсія, відпочинок – мусять вирішуватись демократично?

Насправді, чи не може бути причиною наших проблем той факт, що ми вирішуємо всі економічні і соціальні питання демократичним шляхом? Бюрократія, втручання уряду у приватне життя громадян, паразитизм, злочинність, безробіття, корупція, інфляція, низькі стандарти освіти спричинені не браком демократії, а радше її надлишком? Вони є такими ж супутниками демократії, як порожні крамниці і автомобілі марки Трабант були супутниками комунізму в НДР.

Це те, що ми хочемо показати Вам в цій книзі.

Ця книга розділена на три частини. В першій частині ми обговорюємо віру в божество парламентської Демократії. Як будь-яка інша релігія демократія має певні догми, які кожен приймає як такі, що не підлягають сумніву. Ми представляємо ці догми у формі 13 міфів про демократію.

У другій частині ми змальовуємо практичні наслідки демократичної системи. Ми хочемо продемонструвати, чому демократія безповоротно веде до застою і що саме робить її неефективною і несправедливою.

У третій частині ми представляємо альтернативу демократії – політичну систему, що ґрунтується на самопізнанні індивіда, якій характерна децентралізація, місцеве самоврядування і різноманіття.

Незважаючи на нашу критику сучасної національно-демократичної системи, ми з оптимізмом дивимось в майбутнє. Одна з підстав, чому деякі люди песимістично налаштовані – це те, що вони відчувають ніби система веде в нікуди, але вони не можуть уявити достойну альтернативу. Вони знають, що уряд у великій мірі контролює їх життя, але вони не можуть контролювати уряд. Єдині альтернативи, які вони собі можуть уявити – це різноманітні форми диктатури, такі як "китайська модель", або інші форми націоналізму чи фундаменталізму.

В цьому вони помиляються. "Демократія" не означає "свобода". Це лише форма диктатури – диктатура більшості і Держави. Демократія також не є синонімом до слів "справедливість", "рівність", "солідарність" або "мир".

Демократія – це система, яка була запроваджена 150 років тому в більшості західноєвропейських держав через різноманітні обставини. Наприклад, це було бажання втілити в життя соціалістичні ідеї в ліберальному суспільстві. Незважаючи на те, якими мотивами керувались тоді, немає жодних підстав для утримання національної парламентської демократії. Ця система більше не діє. Прийшов час для нового політичного ідеалу, в якому продуктивність і солідарність не організовані на основі демократичної диктатури, але є результатом добровільних стосунків між людьми. Ми сподіваємось переконати наших читачів в тому, що можливість втілити в життя цей ідеал набагато більша, ніж багато хто може собі уявити, і вона варта зусиль, що будуть витрачені на її досягнення.