Доступна на 15 мовах
English edition Dutch edition German edition Polish edition Italian edition Brazilian edition French edition Serbian edition Swedish edition Indonesian edition Ukrainian edition Spanish edition Albanian edition Hungarian edition Macedonian edition Slovenian edition Chinese edition Russian edition Finnish edition Slovak edition
"Ця книга має масивну вибухову силу. Вона може звільнити ваш розум."
Джефрі Такер, виконавчий редактор Laissez Faire Books

"Поразка демократії" - Вступ - 1





"Сьогоденні проблеми демократії можуть бути подолані лише шляхом ще більшої демократії". Ця стара цитата одного американського політика влучно демонструє сучасний погляд на нашу демократичну систему. Люди погоджуються з тим, що демократія має проблеми. Вони навіть готові погодитись з твердженням, що західні парламентські демократії, включно з США, можуть в один момент зазнати поразки. Але вони не бачать альтернативи. Вони вважають ще більшу демократію єдиним засобом для подолання цих проблем.

Мало хто може заперечити той факт, що наша демократична система переживає кризу. Скрізь громадяни демократичних держав відчувають невдоволення і сумніви. Політики скаржаться, що виборці поводяться як розбещені діти, громадяни жаліються, що політики глухі до їх бажань. Для виборців стало популярним регулярно змінювати свою позицію. Вони часто змінюють свої уподобання з однієї партії на іншу. Вони також нерідко віддають перевагу радикальним і популістським партіям. Політичний ландшафт стає все більш строкатим, що значно ускладнює можливість подолання суперечностей і формування дієвого уряду.

Існуючі політичні партії не можуть протистояти цим випробовуванням. Вони не можуть запропонувати справжню альтернативу. Вони зв’язані жорсткою партійною системою, їх ідеали залежать від певних впливових груп і лобістів. Практично жодний демократичний уряд не був здатний контролювати власні витрати. Більшість демократичних урядів позичали, збільшували видатки і підвищували податки. Це все, в результаті, призвело до фінансової кризи. Деякі держави навіть опинились на межі банкрутства. У поодиноких випадках, коли скрутні обставини змушують уряд зменшити витрати, виборці починають протестувати, бо сприймають такі заходи як порушення їх прав. В такій ситуації будь-яке ефективне зменшення витрат є неможливим.

Незважаючи на збільшення витрат, майже всі демократичні режими переживають постійне зростання числа безробітних. Великі групи населення опиняються за межею бідності. Ще жодна демократична держава не прийняла ефективні міри пов’язані зі старінням населення.

Зазвичай всі демократичні суспільства страждають від надлишку бюрократії та нормативного регулювання. Держава все більше втручається в життя кожного з нас. Є правила і норми на всі випадки життя. При вирішенні кожної нової проблеми перевага надається збільшенню кількості цих правил і норм.
Не є перебільшенням твердження, що демократія стала своєрідною “релігією” – сучасною світською “релігією”.
Демократичні уряди погано виконують свої основні завдання – підтримання закону і порядку. Злочинність і вандалізм набувають загрозливих масштабів. Поліція та система правосуддя ненадійні, некомпетентні та часто корумповані. Нерідко поведінка, яка нікому не може завдати шкоди, криміналізується. В США найбільша в світі кількість ув’язнених по відношенню до кількості населення. Багато хто з цих людей перебуває у в’язниці за поведінку, яка не становить загрози іншим, вони ув'язнені тільки тому, що їх звички спричиняють незручності для більшості.

Впевненість людей в ефективності обраного демократичним шляхом уряду досягла найнижчого рівня згідно з результатами численних досліджень. Має місце глибока недовіра до керівництва, політичних діячів, політичної еліти та міжнародних агенцій, які іноді діють так, ніби знаходяться поза сферою дії законів. Багато людей стали песимістами по відношенню до їх майбутнього. Вони переживають, що їх діти будуть жити за гірших умов, ніж зараз. Вони бояться масової імміграції та зникнення власної культури.

Віра в демократію

Хоча більше немає сумніву в тому, що демократія переживає кризу, мало хто наважується критикувати демократію. Фактично, немає нікого, хто б звинуватив демократичний режим у сьогоденних проблемах. Політичні лідери – лівого, правого чи центрального спрямування – обіцяють вирішити наші проблеми ще більшою демократією, але не меншою. Вони обіцяють прислуховуватись до людей, ставити суспільні інтереси вище приватних. Вони обіцяють зменшити бюрократію, стати більш прозорими, надавати кращі послуги – зробити все, щоб система знову працювала. Але вони ніколи не піддають сумніву доречність демократичної системи. Вони, скоріше за все, вважають саме свободу, а не демократичний устрій, підставою наявних проблем. Єдина різниця між прогресивними політиками і консервативними в тому, що перші жаліються на надлишок економічної свободи, а останні – на надлишок соціальної свободи. І це в час, коли ми маємо найбільше законів і найвищі податки, ніж будь-коли.

Насправді, критика демократичної ідеї є своєрідним табу у західноєвропейському суспільстві. Ви можете критикувати способи втілення демократичних цінностей на практиці, або обговорювати сучасних лідерів політичних партій – але критика демократії як ідеалу не заохочується.

Не є перебільшенням твердження, що демократія стала своєрідною релігією – сучасною світською релігією. Вона навіть претендує на звання найбільш поширеної релігії в світі. Всі, крім одинадцяти держав – М’янма, Ватикан і деякі арабські держави – називають себе демократичними, навіть якщо це - лише декларації. Віра в божество Демократії тісно пов’язана зі схилянням перед національною державою, ідея якої виникла в ХІХ столітті. Бог і Церква були замінені Державою. Вибори – це ритуал в якому ми молимось Державі про працевлаштування, житло, здоров’я, безпеку та освіту. Ми маємо абсолютну віру в демократичну Державу. Ми віримо, що Держава може подбати про все. Держава роздає винагороди, піклується про безпеку, все знає, все може. Ми, навіть, очікуємо від Держави вирішення всіх наших особистих і суспільних проблем.

Божество Демократії притягує до себе тим, що всі добрі справи Воно робить абсолютно безкорисливо. Держава не має власного інтересу, вона існує заради суспільного добробуту. Вона також нічого не коштує. Вона просто роздає хліб, рибу та надає інші послуги.

В усякому випадку, так це уявляють собі люди. Більшість людей бачить лише переваги уряду, але не те, якою ціною вони були досягнені. Одна з причин такого підходу полягає в тому, що уряд збирає податки непрямим шляхом, наприклад, змушуючи підприємства платити податок з продажу, або змушуючи працівників робити внески у соціальне страхування, або позичаючи кошти на фінансових ринках (віддавати їх будуть платники податків), або збільшуючи кількість грошей в обігу. Таким чином, люди не розуміють, яка частина їх прибутку була конфіскована державою. Варто додати, що є видимі результати діяльності уряду, в той час як все те, що можна було б зробити, якби уряд не забирав гроші в людей, залишається невидимим. Військові літаки, які вже сконструювали і збудували, може побачити кожен, але ми не бачимо речей, які могли б бути зроблені, якби кошти не були витрачені на військові літаки.

Демократична віра так глибоко в’їлась в свідомість, що для багатьох людей вона є синонімом всього, що політ-коректно і морально. Демократія означає свободу (кожен має право голосу), рівність (всі голоси мають однакову вагу), чесність (всі рівні), єднання (ми все вирішуємо разом), мир (демократичні країні ніколи не беруть участь у несправедливих війнах). За такого мислення, єдина альтернатива демократії – диктатура. А диктатура, звичайно, втілює в собі все негативне – це ворог свободи, причина нерівності, війни, несправедливості.

У своїй роботі "Кінець історії?" в 1989 році неоконсерватор Френсіс Фукуяма проголосив, що сучасне західне суспільство є вершиною еволюції політичної думки. Він зазначив, що "наразі ми є свідками універсалізації західної ліберальної демократії як останньої форми правління". Очевидно, лише злий розум (терористи, фундаменталісти, фашисти) могли б не погодитись з цією ідеєю.